Експозиція «Вітряки» в Пирогові
Сім дерев’яних вітряків з різних куточків України — стовпові гіганти та шатрові млини, що століттями мелоли зерно у степу й лісостепу.
Вітряки в Пирогові: млинарська спадщина України
Вітряки, представлені в експозиції Національного музею народної архітектури та побуту України, є господарсько-виробничими спорудами, призначеними для розмелювання зерна на борошно, а деякі з них обладнані ступами для виготовлення круп. Зібрані з різних регіонів — від Полтавщини до Буковини — вони стоять на пагорбі музею, як на стародавньому млиновому городищі.
За конструктивно-технічним вирішенням розрізняють два типи вітряків — стовпові (козлові) й шатрові. Давнішими вважаються стовпові: традиція зводити їх прийшла в Україну з Німеччини, тому їх називали «німецькими». Шатрові вітряки почали будувати 1650 року в Голландії, звідси їхня друга назва — «голландські». Корпус стовпового вітряка разом з механізмом, валом і крилами обертався навколо центрального стовпа за допомогою водила — довгої колоди.
На відміну від стовпових, корпус шатрових вітряків не рухався: поверталося лише «шатро» — дах з крилами та валом. Корпус такого вітряка восьмигранний або круглий, звужувався догори, що надавало споруді стійкості. Принцип дії всіх типів майже однаковий: вітер обертав крила, а система дерев’яних шестерень передавала обертання на верхній камінь жорен, помел регулювався його підняттям.
Збірка музею — найповніше зібрання млинарських споруд України: сім вітряків 1861 — початку XX століття з Полтавщини, Харківщини, Запоріжжя, Луганщини, Вінниччини, Буковини. Мельник, чиє ремесло оточене легендами, отримував за роботу «мірчук» — приблизно десяту частину зерна, призначеного для помелу.
Схема сектора «Вітряки»
Карта сектора. Номери на карті відповідають нумерації вітряків у списку нижче.
Вітряки сектора
Кожен вітряк перевезений з конкретного села та відтворює регіональну школу млинарства.
XIX ст.
1. Вітряк із с. Лютенські Будища
Стовповий, двоповерховий, каркасний, шестикрилий, з двоповерховим піддашком. Зведений на низькому зрубному «стільці». Карниз піддашки прикрашено фігурними вирізами. Дах двосхилий, кілеподібний, критий бляхою. Внизу — комора для зерна та борошна, вгорі — жорна.
1907 рік
2. Вітряк із с. Нурове
Стовповий, двоповерховий, каркасний, шестикрилий. Зведений на високому рубленому четверику «стільці». Корпус шальований, дах трисхилий, кілеподібний, критий бляхою. Рідкісний для Слобожанщини зразок робочої млинарської споруди початку XX століття.
1861 рік
3. Вітряк із с. Благовіщенка
Стовповий, двоповерховий, каркасний, чотирикрилий. Зведений на високому мурованому, звуженому догори «стільці» (підмурку). Дах кілеподібний, критий дошками. Найстаріша датова мельниця сектора — сучасниця скасування кріпацтва.
поч. XX ст.
4. Вітряк із с. Скаргівка
Стовповий, двоповерховий, чотирикрилий, з двоповерховим піддашком на випусках вінців. Зведений на високому, рубленому з дубового бруса «стільці». Корпус рублений з дубових плах. Дах на кроквах, критий дошками. Найсхідніша пам’ятка сектора.
1880 рік
5. Вітряк із села Городище
Збудований місцевими майстрами 1880 року, належав Івану Крохмальному. Типова для Поділля споруда: корпус обертається навколо центрального стовпа за допомогою водила. Особливість — двосадне обладнання: два комплекти жорен на одному валу. Зовнішні східці на всю стіну, підперта «п’ятнарем» площадка перед дверима.
поч. XX ст.
6. Вітряк із с. Лівинці
Стовповий, двоповерховий, каркасний, шестикрилий. Зведений на низькому і широкому зрубному «стільці». Корпус шальований. Другий поверх розширений, на нього ведуть зовнішні сходи. Дах двосхилий, на кроквах, критий драницею. Пам’ятка буковинського млинарства.
XIX ст.
7. Вітряк із с. Вільшана
Стовповий вітряк із села Вільшана на Харківщині, перевезений до музею ще у 1980-х роках. Типова млинарська споруда слобідських степів: дерев’яний корпус на стільці, що обертався навколо центрального стовпа за допомогою водила. Жорна приводилися в рух шістьма крильями.
Поради відвідувачам сектора
Найкращі ракурси для фото
Холм вітряків — найфотогенічніша точка музею на заході сонця: силуети крил на тлі неба. Вітряк з Городища з двосадним обладнанням найвиразніший зблизька — роздивіться зовнішні сходи та «п’ятнар».
Як пройти від входу
Сектор розташований на пагорбі музею: від центрального входу рухайтеся за вказівниками вгору. Огляд семи вітряків триває 30–40 хвилин, найкраще поєднувати з сусіднім сектором Поділля.
Що обов’язково побачити
Порівняйте два типи вітряків — стовпові (обертається весь корпус) та шатрові (обертається лише дах). Знайдіть найстаріший вітряк 1861 року з Благівщенки та вітряк з Городища з двома комплектами жорен.
Часті запитання про сектор
Чим стовпові вітряки відрізняються від шатрових?
У стовпових обертається весь корпус разом з механізмом — навколо глибоко закопаного центрального стовпа за допомогою водила. У шатрових корпус нерухомий: повертається лише дах («шатро») з крилами та валом. Стовпові вважаються давнішими, їх називали «німецькими»; шатрові прийшли з Голландії.
Скільки вітряків у музеї та звідки вони?
У секторі сім вітряків з Полтавщини (Лютенські Будища), Харківщини (Нурове 1907, Вільшана), Запоріжжя (Благовіщенка 1861), Луганщини (Скаргівка), Вінниччини (Городище 1880) та Буковини (Лівинці). Це найповніша збірка млинарських споруд України.
Чи потрібен окремий квиток у сектор?
Ні, як і всі експозиції музею, сектор «Вітряки» входить до єдиного вхідного квитка.