Українське село середини ХХ століття в Пирогові
25 житлових будинків 1950–1970-х років з усіх областей України серед старого яблуневого саду — наймасштабніша експозиція музею.
Українське село середини ХХ століття: історія експозиції
1979 року в музеї створено експозицію «Народна творчість в архітектурі українського села 60–70-х років ХХ століття» (нині — «Українське село середини ХХ століття»). Вона розташована в південно-західній частині музею на 12 га старого яблуневого саду. Тут відтворено 25 житлових будинків з усіх областей України.
В основу просторової організації покладено принцип показу найхарактерніших зразків індивідуального сільського житла 1960–1970-х років. Об’єкти умовно згруповані відповідно до історико-етнографічного районування України: «Полісся», «Карпати», «Поділля», «Середня Наддніпрянщина», «Полтавщина та Слобожанщина», «Південь України». Маршрут огляду пролягає серпантиновою дорогою.
Після хрущовських реформ побут села зазнав докорінних змін: під впливом міста, нових технологій і матеріалів житло набувало якісно нових рис. В архітектурі традиційні ознаки поєднувалися з прогресивними прийомами: пілястри, руст, рельєфні карнизи, збільшені вікна, нове планування з передпокоєм, вітальнею, санвузлом та мансардою.
Нині експозиція є центром представництва всіх регіонів України, де проходять свята й ярмарки народної творчості. В інтер’єрах влаштовані виставки, присвячені особистостям, які прислужилися національній культурі: Петру Троньку, Левку Лук’яненку, Олексію Долі, Романі Кобальчинській, Остапу Пасіці.
Схема сектора «Українське село середини ХХ ст.»
Карта сектора. Номери на карті відповідають нумерації пам’яток у списку нижче.
Житлові будинки сектора
Кожен будинок — прототип (шаблон проєктування) індивідуального житла певної соціальної верстви села свого регіону.
1964 р.
1. Будинок із міста Скадовськ
Будинок відтворений за зразком житла 1964 року електрозварювальника. Мансардного типу, з чотирма кімнатами; стіни муровані з бутового каменю та потиньковані. Золотисті стіни поєднуються з дерев’яною обшивкою фронтонів та білими вікнами й пілястрами. На терасі над верандою — місце для відпочинку, другий вихід веде на господарський двір.
1969 р.
2. Будинок із селища Петриківка
Житло інженера-механіка колгоспу 1969 року. Стіни з лампачу, обкладені силікатною цеглою «на ребро»; нащільники вікон оздоблені традиційним для Півдня орнаментом. Петриківка — центр неповторного петриківського розпису, внесеного 2013 року до Списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.
1962 р.
3. Будинок із села Себине
Копія будинку 1962 року механізатора. Усі споруди садиби муровані з черепашнику — традиційного матеріалу Півдня. Будинок пофарбований у синій колір, карниз, пілястри й облямування вікон підкреслені білим. Чотирисхилий дах критий черепицею. У інтер’єрі — виставка народного мистецтва Гуцульщини та Покуття з колекції Д. Мохорука.
1969 р.
4. Будинок із села Троїцьке
Зразок житла механізатора 1969 року. Будівля змурована із черепашнику, яким забудована вся Одещина. Стіни тиньковані «під шубу»; на пастельному зеленому тлі чітко вирізняються білі пілястри з канелюрами, карниз і обрамлення вікон. Дах чотирисхилий, критий шифером. Житлова площа — 58 м².
1974 р.
5. Будинок із села Ярке Поле
Житло агронома колгоспу «Україна» 1974 року. Стіни муровані з черепашнику та облицьовані плиткою з пиляного вапняку, цоколь оздоблений зеленуватим діоритом. Дах чотирисхилий, критий черепицею. Особливість — господарські приміщення та літня кухня під одним дахом із житлом, що утворює внутрішнє подвір’я — «зелену кімнату».
1973 р.
6. Будинок із села Біленьке
Копія будинку 1973 року головного механіка колгоспу. Одноповерхова цегляна будівля з триколірним рішенням: світло-рожеві стіни, біле обрамлення вікон, пілястр і рельєфного фриза із точеної цегли. Акцент на технологіях часу — шнуровий телефон. Тут відкрита виставка дерев’яних барельєфів «Дивосвіт Остапа Пасіки» (понад 500 робіт).
1970 р.
7. Будинок із села Резуненкове
Житло шофера колгоспу 1970 року зі Слобожанщини. Будівля з білої силікатної цегли; фасади оздоблені червоними рустованими пілястрами та фризом, чорний цоколь облицьований брекчією. Площа житлових приміщень — 63,5 м². Тут експонується меморіальна виставка, присвячена Левку Лук’яненку.
1975 р.
8. Будинок із села Кагамлик
Зразок житла механізатора 1975 року. Мансардного типу, з місцевої червоної цегли; два входи — головний і господарський. В інтер’єрі — меблі місцевих фабрик, глиняний посуд із Опішні (найбільшого осередку гончарства України) та килими Решетилівської фабрики художніх виробів.
1959 р.
9. Будинок із села Ольховчик
Житло шахтаря 1959 року. Одноповерхова будівля із каменю-пісковику, тинькована; традиційні блакитні віконниці, пілястри з геометричними вставками та чорний цоколь визначають образ будинку. Опалюється трьома грубами. Біля бокового фасаду — вагонетка, символ шахтарського краю; поруч — копія скіфської скульптури.
1975 р.
10. Будинок із села Кримське
Житло столяра колгоспу 1975 року. Муроване з черепашнику, облицьоване лисичанською силікатною цеглою; стіни оздоблені поребриком на фризі та під вікнами, кути обрамлені рустованими пілястрами. Дах чотирисхилий, критий шифером. Будинок мав водяне опалення, газове постачання і телефон — зразок облаштованості села 1970-х.
1975 р.
11. Будинок із села Требухів
Зразок житла інженера 1975 року з Київщини. Двоповерхове житло з мансардою; густо-червоні стіни гармонують із білими рустованими пілястрами та обрамленням вікон, цоколь облицьований чорною глазурованою плиткою. Поверхи з’єднані дерев’яними сходами; завдяки утепленій мансарді збільшилася житлова площа.
1967 р.
12. Будинок із села Суботці
Типове житло з нових будівельних матеріалів, збудоване в музеї за проєктом 1967 року тракториста. Білі фарбовані стіни поєднуються з блакитними віконницями, дверима та рустованими пілястрами; білий і блакитний — провідні кольори регіону. Прибудована маленька веранда слугує теплим шлюзом, цоколь оздоблений чорним.
1967 р.
13. Будинок із села Руська Поляна
Копія будинку 1967 року економіста колгоспу, збудованого в музеї 1978 року за індивідуальним проєктом. Садиба поділена на подвір’я з господарськими будівлями й «чисте подвір’я» з криницею, квітником і садком; на подвір’ї — пасіка. Цегляний стиль із непотинькованими стінами, художньо посиленими декоративним орнаментом.
1953 р.
14. Будинок із села Білоусівка
Найдавніший будинок експозиції — прототип житла 1953 року колгоспника з Поділля. Будівля демонструє традиції пластичної обробки стін: пілястри членують стіну й завершують кути, захищаючи їх від промерзання. Стіни із саману, перекриття по дерев’яних балках. Вікна й двері фарбовані в інтенсивні кольори.
1969 р.
15. Будинок із села Іване-Пусте
Зразок житла птахівниці колгоспу 1969 року. Одноповерхова будівля, у плані близька до квадрата; стіни цегляні, тиньковані, пілястри рустовані. Фасад оздоблений невеликим тамбуром із фігурним фронтоном. Монументалізація житла вплинула на збільшення параметрів вікон і дверей та поширення русту й рельєфних обрамлень.
1976 р.
16. Будинок із села Устя
Прототип житла 1976 року механізатора. Стіни тиньковані рельєфним штампом із пофарбуванням у традиційний блакитний колір, вікна, пілястри й карнизи обведені білим. Надзвичайна декоративність — в оголовках димарів, водовідводах, дашку над колодязем. В інтер’єрі — витинанки майстрині Л. Мещишен.
1975 р.
17. Будинок із села Іспас
Зразок житла голови сільської ради 1975 року з Буковини. Одноповерховий будинок з мансардою; контрастні сполучення темно-зелених стін із жовто-вохристою смугою доповнені білим обрамленням вікон. Цоколь облицьований червоним пісковиком, дах — червоної черепиці. Місцева ознака — груби, облицьовані кахлями місцевого виробництва.
1966 р.
18. Будинок із села Барвінкове
Копія будинку 1966 року майстра ужгородського заводу. Стіни з цегли та саману з прокладкою рядів цегли, тиньковані рельєфною двоколірною сумішшю; дах критий черепицею. Будинок чотирикімнатний, з мансардою та прибудованою верандою. Саман із прокладкою цегли — поширена на Закарпатті конструкція з 1950-х років.
1955 р.
19. Будинок із села Коростів
Прототип житла 1955 року коваля радгоспу. Одноповерховий смерековий зруб на стовпчастому фундаменті, шальований дошками; дах критий ґонтом. Дві засклені веранди з виходами на парадний та господарський двір. В інтер’єрі — яворівська вишивка, різьба М. Біласа, гутне скло та килими фабрики «Перемога».
1964 р.
20. Будинок із села Ямна
Житло працівника торгівлі 1964 року. Смерековий одноповерховий зруб розбірної конструкції, шальований дошками, на кам’яному фундаменті. Особливість — хрещатий ґонтовий дах, який дозволяє максимально використати другий поверх. Житлова площа — 64 м². Традиції зрубного будівництва Прикарпаття.
1973 р.
21. Будинок із села Піски
Прототип житла 1973 року працівника райспоживспілки. Будинок з білої цегли; вражає орнаментальне мурування білою та червоною цеглою, рельєфні елементи й фриз із фігурно виточеної цегли, рустовані пілястри. Дах чотирисхилий, критий оцинкованою бляхою. Сумщина поєднує риси Полісся, Слобожанщини та Центральної України.
1970 р.
22. Будинок із села Березовичі
Будинок за зразком житла 1970 року автомеханіка. Цегляний, на бутобетонному фундаменті; оздоблення — декоративний набризк «під шубу» вохристого кольору з традиційним білим орнаментом фризу, пілястр і карнизів. Два входи — на щоденний і парадний. Три кімнати, житлова площа — 48,7 м².
1975 р.
23. Будинок із села Зарічне
Відтворений за зразком садиби 1975 року працівника райпункту заготівлі льону. Мурований із червоної горинської цегли, на фундаменті з базальтового каменю; місця під вікнами оздоблені квітами з білої цегли. Два виходи — на центральну вулицю і господарське подвір’я. В інтер’єрі — вироби майстрині вишивки М. Шевчук, тканини Рівненського льонокомбінату.
1962 р.
24. Будинок із села Калюжинці
Характерна для Чернігівського Полісся будівля 1962 року, прототип якої належав теслі. Будинок із білої силікатної цегли на бетонному фундаменті; дах критий шифером, вікна прикрашені розписними білими віконницями. Житлова площа — 32 м². Особливість інтер’єру — справжня селянська піч; у вітальні експонується бандура. Килими з Дігтарів — давнього центру ткацтва.
1969 р.
25. Будинок із села Бехи
Будинок 1969 року шофера колгоспу з Житомирщини. Провідний мотив архітектури — вдалі пропорції стін і даху, підбір кольорів: цоколь із червоного граніту гармонує з червоною черепицею, блакитно-зелені стіни з білими пілястрами. Житлова площа — 65 м². В інтер’єрі — килими Овруцького промкомбінату, що успадкували традицію прадавніх орнаментів.
Поради відвідувачам сектора
Найкращі ракурси для фото
Будинок із Петриківки з розписними нащільниками, буковинський будинок з Іспасу з контрастним зелено-жовтим фасадом і дерев’яні зруби з Коростева та Ямної — найвиразніші точки сектора.
Як пройти від входу
Сектор займає південно-західну частину музею; маршрут огляду пролягає серпантиновою дорогою повз будинки всіх регіонів. Повний обхід 25 садиб триває 1,5–2 години.
Що обов’язково побачити
Знайдіть найстаріший будинок експозиції (Білоусівка, 1953), шнуровий телефон у Біленькому та меморіальну виставку Левка Лук’яненка в Резуненковому.
Часті запитання про сектор
Чим ця експозиція відрізняється від інших секторів музею?
Якщо решта секторів показує традиційне народне житло XVIII — початку ХХ ст., то тут представлено село 1950–1970-х років: цегляні будинки, шифер, нове планування. Це найдовша за часом експозиція музею, що показує, як змінювалося українське село.
Скільки будинків в експозиції?
25 житлових будинків з усіх областей України. Кожен — прототип індивідуального житла певної соціальної верстви: шофера, агронома, шахтаря, інженера. Критерієм відбору була відповідність типології та декоративним прийомам свого регіону.
Чи потрібен окремий квиток у сектор?
Ні, як і всі експозиції музею, сектор «Українське село середини ХХ століття» входить до єдиного вхідного квитка.