Експозиція «Полтавщина та Слобожанщина» в Пирогові
Хати з різьбленими «кониками» на сволоках, багаті кахляні печі, кузня відомого майстра та громадський гамазей XVIII століття — східна ділянка музею.
Полтавщина та Слобожанщина в Пирогові: житло козацького краю
Полтавщина та Слобожанщина — історико-етнографічний регіон, що охоплює Полтавську, Харківську, частину Сумської, Луганської та Донецької областей. Масове заселення цих земель почалося лише на початку XVI століття вихідцями з Правобережної та Лівобережної України: переселенці осідали на «свобідних землях» — слободах, від яких пішла назва Слобожанщина або Слобідська Україна. Ці землі збігаються з територією п’яти українських козацьких полків Слобожанщини XVII–XVIII століть.
Окрім землеробства, населення займалося різними ремеслами та промислами: рибальством, чинбарством, броварством, гончарством, садівництвом, чоботарством, мосяжництвом, переробкою дьогтю, смоли, селітри. У східній частині музею розгорнута однойменна експозиція площею близько 4 га: понад 50 будівель відтворюють елементи життя та побуту краю, а культури двох регіонів, тісно пов’язані між собою, представлені разом.
Для українського народного будівництва тут характерні рублена та каркасно-рублена техніки. Традиційні хати з ґанками та галерейками — виносом даху, який підтримують дерев’яні стовпчики, — покриті соломою «внатрус». Дерев’яні стіни сіней та комор зовні немащені, а стіни хат всередині миті й часто розмальовані фарбами. В інтер’єрі вирізняються масивні кахляні печі в поєднанні з малюванням на комині.
Серед пам’яток сектора — рідкісні зразки: хата гончаря 1897 року з майстернею та гончарним кругом; кузня відомого майстра Прокопа Мякушки, який ставив власне клеймо на виробах; громадський гамазей XVIII століття — зерносховище на випадок неврожаю, що проіснувало на Луганщині до колгоспних часів.
Схема сектора «Полтавщина та Слобожанщина»
Карта сектора. Номери на карті відповідають нумерації пам’яток у списку нижче.
Архітектурні пам’ятки сектора
Кожна будівля перевезена з сіл Полтавщини та Слобожанщини й відтворює побут козацького краю.
2-га пол. XIX ст.
1. Хата із села Кунцеве
Збудована дідом останньої власниці у другій половині ХІХ століття. Типове для Полтавщини планування «дві хати через сіни», зрубно-каркасна конструкція «на підсішках»: до вікон плетіння з лози, вище — зруб. Фігурне різьблення «коників» на випусках сволоків, стіни хати «поруджені» рудою глиною.
поч. XX ст.
2. Кузня із селища Нові Санжари
Належала відомому ковалю Прокопу Мякушці, який ставив власне клеймо на виробах. Однодільна будівля каркасної конструкції: між дубових сох стіни заплетені лозою та мащені червоною глиною. Усередині — піч із горном, ковальський міх, ковадло та корито для гартування металу.
сер. XIX ст.
3. Хата із села Ревазівка
Дводільна хата каркасно-зрубної конструкції, панівної на півдні Полтавщини: на вербових сохах, плетіння з лози й очерету обмащені глиною із соломою. Широкий винос даху «дармовис» слугував навісом для воза. Хату білили до 8 разів на рік, рушники вишиті синьою ниткою, фарбованою відваром очерету.
1896 рік
4. Хата із смт Шишаки
Рублена чотиридільна хата (хата, хатина, сіни, комора). Імена майстрів Шовкопляса і Темченка та дата будівництва вирізьблені на сволоку. До вікон стіни з дубових плах, вище — з осикових. Піч із стоячим припічком, карнизи підведені різнокольоровими глинами, розпис виконано штампуванням засушеними рослинами.
кін. XIX ст.
5. Хата із села Лелюхівка
Тридільна хата козака-хлібороба з галерейкою на круглих колонках — «лицем до сонечка». Багато прибрана світлиця: липовий мисник, килим на столі, вишиті рушники, мальована скриня. Монументальна мурована піч у чотири яруси теракотових кахлів відтворена майстром-пічником П. Охналем.
1897 рік
6. Хата із села Велика Павлівка
П’ятидільна хата гончаря: хата, сіни, хатина, комора, причепа. Дата 1897 викарбувана на сволоку. У хатині — майстерня господаря з гончарним кругом і полицями «п’ятнарі» для просушування посуду. Сім’я працювала разом: чоловік ліпив, жінки й діти розмальовували «поясками», «кривульками» та «крапельками».
2-га пол. XIX ст.
7. Хата із села Попівка
Хата селянина-хлібороба з розвиненого типу «хати на дві половини»: п’ять приміщень. Рублена з липової деревини на дубових стоянах, дах критий парками житньої соломи. Цікава деталь — димар «бовдур»: у ньому коптили ковбаси та сало, а взимку, коли сніг замітав хату, через нього вибиралися «на світ Божий».
кін. XIX ст.
8. Хата із села Бобрівник
Тридільна хата, стіни якої розписано олійними фарбами майстром із сусіднього козацького села Яблучне — за переказами, місцевим дяком-іконописцем. Прибрана до весілля: «гільце» на столі, коровай із «сосонками», весільне вбрання молодої на жердці, а на покуті кожух, на який за звичаєм садили молодих.
кін. XIX ст.
9. Хата із села Новоохтирка
Розвинений чотиридільний тип житла Слобожанщини — «хата з рундуками»: піддашок із колонами на чільній і причілковій стінах, дрібне різьблення «мереживом». Дах критий м’ятою соломою «внатрус» — жито тут не молотили ціпами, а «гарманили» кам’яними котками, тому солома не годилася для покрівлі снопами.
кін. XIX ст.
10. Хата із села Красна Попівка
Дводільна слобожанська хата з галереєю з різьбленими колонами. Піч із синьою підводкою — барву отримували з попелу верби чи квітів мальви. Долівка з чорною підводкою, по мокрій смузі господиня малювала піском «кривульки» з квіточками. У миснику — посуд гончарів Ямполя, Євсуга, Ізюма та Валків.
XVIII ст.
11. Гамазей із села Луб’янка
Громадське зерносховище для резервного запасу збіжжя на випадок неврожаю чи пожежі. Кожне господарство віддавало частину врожаю, і перевагу в отриманні зерна мали солдатки, вдови та одинокі немічні люди. За спогадами старожилів, збудований заморським купцем у ХVIII столітті; пізніше громада викупила його та перевезла.
Поради відвідувачам сектора
Найкращі ракурси для фото
Хата з Лелюхівки з галерейкою на круглих колонках — найфотогенічніша пам’ятка сектора, особливо з боку ґанку. Гарно виглядає й кузня з Нових Санжар із плетеними лозою стінами в ранковому світлі.
Як пройти від входу
Сектор займає східну частину музею площею близько 4 га: від центрального входу рухайтеся за вказівниками повз Полісся. Огляд 11 пам’яток триває близько 40–60 хвилин.
Що обов’язково побачити
Загляньте в хату гончаря з Великої Павлівки з майстернею та гончарним кругом, знайдіть клеймо на виробах кузні Мякушки та відвідайте громадський гамазей XVIII століття з Луб’янки.
Часті запитання про сектор
Чим житло Полтавщини відрізняється від слобожанського?
Полтавські хати переважно рублені, з м’якими глиняними розписами та масивними кахляними печами. Слобожанські — частіше каркасно-рублені, з піддашками-«рундуками» на колонках і дахом, критим м’ятою соломою «внатрус». В експозиції обидві традиції представлені поруч — так, як вони співіснували в реальних селах.
Що таке гамазей і навіщо він селу?
Гамазей — громадське зерносховище: кожне господарство віддавало частину врожаю на резервний запас на випадок неврожаю, пожежі чи стихійного лиха. Перевагу в отриманні зерна мали солдатки, вдови та одинокі немічні люди. Гамазей з Луб’янки XVIII століття — рідкісний зразок такої споруди.
Чи потрібен окремий квиток у сектор?
Ні, як і всі експозиції музею, сектор «Полтавщина та Слобожанщина» входить до єдиного вхідного квитка.