Експозиція «Середня Наддніпрянщина» у Пирогові
Білені хати під солом’яними стріхами, що потопають у квітах, козацька церква 1742 року на пагорбі над ставком, сільський майдан із управою та школою — жива вулиця наддніпрянського села XVII–XX століть.
Серце Наддніпрянщини: архітектурні особливості
Експозиція «Середня Наддніпрянщина» розташована в типовому ландшафті наддніпрянського регіону — із пагорбами й долиною, де невеликий байрак розділяє її на Лівобережну та Правобережну частини. Тут зібрані пам’ятки традиційної культури XVII–XX століть із лісостепової Київщини, Черкащини та західної Полтавщини.
На кожній садибі — білені хати під солом’яними стріхами, що потопають у квітах і садах. Вулиця села виходить на майдан — центр села, де стоять козацька церква, будинок священника, церковнопарафіяльна школа та сільська управа. Саме в цих будівлях вирішувалися адміністративні, побутові й культурні справи громади.
Народне будівництво регіону поєднує сошні (стовпові) та зрубні конструкції стін із місцевих матеріалів: деревини мішаних лісів, лози, очерету, соломи й багатих покладів глини. На Правобережжі дахи вивершують високим накладним гребенем — «дідухом», на Лівобережжі — невисоким гребенем без «китиць».
В інтер’єрах представлені оригінальні предмети побуту, зібрані в науково-пошукових етнографічних відрядженнях 1960–1970-х років: тесані лави під стінами, стіл під іконами у «настольнику», скриня з посагом, розмальовані печі та різьблені божниці.
Схема сектора «Середня Наддніпрянщина»
Карта сектора: байрак, ставок і брущата дорога. Номери на карті відповідають нумерації пам’яток у списку нижче.
Архітектурні пам’ятки сектора
Кожна садиба перевезена зі свого історичного села та наповнена оригінальними предметами побуту наддніпрянського села.
поч. XX ст.
1. Вітряк із с. Сасинівка
Стовповий вітряк початку XX століття з чотирма крилами. Двоповерховий корпус із піддашком встановлено на рубленому дубовому стільці. Млин повертається «на вітер» навколо масивного дубового стовпа — «короля», глибоко закопаного в землю.
1920–30-ті рр.
2. Вітряк із с. Боровиця
Шестикрилий стовповий вітряк із низьким рубленим стільцем. Каркасний корпус шальований разом із піддашком, де розміщені сходи на другий поверх. Нагорі — жорна, внизу — скриня для борошна; кілевидний дощаний дах вінчає споруду.
кін. XIX — поч. XX ст.
3. Хата із с. Неморож
Реконструкція житла малоземельного селянина кінця XIX — початку XX століття. Скромна хата без господарських споруд правдиво показує побут біднішої частини наддніпрянського села — контраст до заможних садиб сектора.
XIX ст.
4. Хата із с. Таборів
Тридільна хата (хата, сіни, комора); на одвірку комори вирізані дати 1833 і 1861 років. Стіни рублені із соснових плах з довгими випусками вінців. На митому сволоку — різьблені солярні знаки, солом’яний дах із «китицями» вінчає високий гребінь-«дідух».
XIX ст.
5. Хата із с. Яснозір’я-1
Садиба з так званим «чистим глибоким двором»: льох-омшаник для овочів та вуликів-дуплянок, садок і пасіка. Ближче до вулиці — господарський двір із хлівом, повіткою і сажем. Еталон заможного правобережного наддніпрянського подвір’я.
кін. XIX ст.
6. Хата із с. Шевченкове
Будівля перевезена з батьківщини Тараса Шевченка. Хата належала онуку Кобзаря по брату Микиті — Тимошу Шевченку (1870–1954), який працював мірошником. Тут до 1973 року жила його родина — жива пам’ять про родовід великого поета.
1875 р.
7. Хата із с. Хрещатик
Тридільне житло 1875 року, рублене з масивних соснових плах і брусів. Зруб хати шпарований і побілений, дах з «дармовисом» — розвиненими на причілках піддашками. Покрівля із солом’яних парків із високим накладним гребенем.
XIX ст.
8. Хата із с. Яснозір’я-2
Садиба «відкритого типу» двору: земельна ділянка між житлом і господарськими спорудами залишається просто неба. Разом із сусідньою садибою Яснозір’я-1 демонструє два типи планування заможних селянських господарств Черкащини.
1742 рік
10. Церква Св. Параскеви із с. Зарубинці
Тридільна триверха церква 1742 року в стилі українського бароко, збудована без жодного металевого цвяха. Фундаторка храму — Урсула-Франциска Радзивілл, остання з роду Вишневецьких. Старовинний різьблений іконостас займає всю східну частину нави.
1903 рік
11. Школа із с. Лоташеве
Церковнопарафіяльна школа 1903 року: сошна споруда на кам’яному підмурівку з двома ґанками під окремими дахами. Великі вікна, дощані стелі, білені стіни. Саме такі школи при церквах і сільських управах формували освітній центр села.
XIX ст.
12. Хата із с. Старі Бабани
Зразок каркасного будівництва: стіни на стовпах «у закидку» із шаром глини та соломи, побілені з обох боків. У сінях — великий бовдур-димар, зведений кошем. Особливість хати — ванькир із піччю, невеличка відокремлена кімната.
XVIII ст.
13. Хата із с. Рижавка
Традиційний тип зрубного житла XVIII століття з розвиненим плануванням — на дві хати через сіни. Права половина не збереглася й була відтворена подібно до лівої. Один із найдавніших житлових експонатів сектора.
кін. XIX — поч. XX ст.
14. Хата священника із с. Мизинівка
Багатокімнатне житло сільського духовенства кінця XIX — початку XX століття. Разом із церквою, школою та управою відтворює адміністративно-духовний центр села на майдані — тут вирішувалися всі справи громади.
кін. XIX ст.
15. Шинок із с. Бабанка
Сільська корчма кінця XIX століття: стіни із соснових дощок «у закидку» по стовпах, мащені й побілені, чотирисхилий дах із солом’яною покрівлею. Шинок стояв на шляху або біля майдану і був центром сільської торгівлі та новин.
кін. XIX ст.
16. Хата із с. Солониця
Лівобережний тип житла: стіни на дубових сохах, викладені глиняними вальками з потовщенням донизу, білені з високою підводкою червоною глиною. Комора рублена із соснових брусів, сіни — дощані «у закидку».
кін. XIX ст.
17. Хата із с. Бзів
Тридільна хата, стіни рублені з тесаних соснових плах з короткими випусками вінців, шпаровані й побілені. Зруб сіней і комори відкритий — відкрита конструкція добре показує технологію дерев’яного будівництва Київщини.
1600 рік
18. Михайлівська церква із с. Дорогинка
Видатна пам’ятка монументальної дерев’яної архітектури XVII століття: за дослідженнями П. Юрченка церква датується 1600 роком. Рублена із соснових брусів, з багатозаломними верхами — рідкісний зразок найдавнішого храмобудування Наддніпрянщини.
XVIII ст.
19. Хата із с. Мала Каратуль
Традиційне житло XVIII століття на дві хати через сіни. Стіни шпаровані, мащені й побілені; навколо нижніх вінців — висока глинобитна призьба з червоною підводкою. Дах критий сніпками житньої соломи, з двома високими коминами.
Поради відвідувачам сектора
Найкращі ракурси для фото
Церква Св. Параскеви на пагорбі над ставком — головна домінанта сектора, особливо мальовнича у ранковому світлі. Вітряки на узгір’ї гарно виходять на фоні неба в передвечір’я.
Як пройти від входу
Сектор розташований одразу біля центрального входу музею: праворуч від алеї починається правобережна частина з майданом, ліворуч за байраком — лівобережні садиби й вітряки. Повний обхід — близько 40 хвилин.
Що обов’язково побачити
Завітайте до церкви Св. Параскеви 1742 року з різьбленим іконостасом і знайдіть хату із с. Шевченкове — родинний дім нащадків Тараса Шевченка.
Часті запитання про сектор «Наддніпрянщина»
Чи можна заходити всередину хат сектора?
Так, у теплий сезон більшість садиб відкриті для відвідування: всередині представлені автентичні печі, сволоки з різьбленням, ткацькі верстати та предмети побуту наддніпрянського села.
Скільки часу займає огляд експозиції?
Для неспішного огляду всіх 18 пам’яток — від вітряків до двох церков і майдану — плануйте приблизно 40–50 хвилин.
Чи потрібен окремий квиток у цей сектор?
Ні, сектор «Середня Наддніпрянщина» входить до єдиного вхідного квитка музею Пирогово, як і всі інші регіональні експозиції.